Найглибша станція метро в світі: Хун’яньцунь і її українська суперниця
Глибина в 116 метрів — це майже 40-поверховий будинок, занурений під землю. Саме стільки відділяє пасажирів станції Хун’яньцунь у китайському Чунціні від поверхні. Відкрита у 2022 році, вона стала новим світовим рекордсменом і змістила з п’єдесталу київську «Арсенальну», яка понад шістдесят років тримала титул найглибшої.
Рельєф гірського Чунціна змусив інженерів копати так глибоко, що спуск на ескалаторах займає до восьми хвилин. Це вже не просто метро — це підземна архітектурна пригода з перепадом висот між входами понад 141 метр. А в Києві «Арсенальна» на 105,5 метрах досі залишається найглибшою в Європі та справжньою легендою української підземки.
Станом на 2026 рік саме Хун’яньцунь офіційно вважається найглибшою станцією метро у світі з глибиною 116 метрів.
Чому саме Чунцін став домом для світового рекорду
Чунцін — місто на пагорбах і скелях. Тут будинки чіпляються за схили, дороги петляють серпантинами, а річки Янцзи та Цзялін розрізають місцевість. Коли проектували лінії 5 і 9 місцевого метрополітену, інженери зіткнулися з перепадом висот, який не дозволяв прокласти тунелі ближче до поверхні. Вхід на одному рівні, платформа — на десятки метрів нижче.
Станція Хун’яньцунь (у перекладі «Червона скеля») відкрилася 25 січня 2022 року. Найглибша точка — 116 метрів від поверхні, а верхня частина рейок лежить на 106 метрах. Пасажири з одного входу користуються трьома сегментами рухомих доріжок, з іншого — сімома ескалаторами. Час спуску — від шести до восьми хвилин. Деякі відчувають, як закладає вуха від зміни тиску, ніби в літаку під час зльоту.
Конструкція станції включає острівну та бічні платформи, пересадковий вузол між лініями. Всередині — сучасний дизайн з чистими лініями, яскравим освітленням і художніми панелями. Місцеві жителі швидко звикли, а туристи спеціально приїжджають, щоб відчути цей «політ у глибину».
Арсенальна: як Київ понад півстоліття тримав світовий рекорд
До появи китайської станції абсолютним лідером була київська «Арсенальна». Глибина — 105,5 метра. Відкрита 6 листопада 1960 року у складі першої черги Святошинсько-Броварської лінії. Причина такої глибини — Печерські пагорби та високий правий берег Дніпра. Тунелі мали пройти долиною, а станція опинилася саме в місці найбільшого перепаду.
Будівництво стало справжнім інженерним викликом. Ґрунти нестабільні, високий рівень підземних вод. Будівельники застосовували заморожування ґрунту: навколо майбутньої станції пробурили близько 400 свердловин і пропускали через них рідкий азот. Проміжний вестибюль зібрали на поверхні у вигляді гігантського залізобетонного кільця вагою понад три тисячі тонн, а потім протягом кількох місяців опускали під землю.
Конструкція станції особлива — пілонна, але пілони лише декоративні. Це єдина в Східній Європі станція такого типу з двосклепінчастою структурою. Центрального залу як такого немає, платформи розділені. Ескалатори двомаршеві: верхній — 55,8 метра, нижній — 46,6 метра. Спуск займає близько п’яти хвилин. Це найстаріші ескалатори київського метро.
Під час повномасштабного вторгнення «Арсенальна» працювала як укриття. Глибина давала відчуття захищеності. Сьогодні вона залишається найглибшою в Україні та Європі, а також пам’яткою архітектури місцевого значення.
Рейтинг найглибших станцій метро світу у 2026 році
Світовий топ постійно оновлюється, але станом на середину 2026 року картина виглядає так:
| Місце | Станція | Місто, країна | Глибина, м | Рік відкриття |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Хун’яньцунь | Чунцін, Китай | 116 | 2022 |
| 2 | Станції Пхеньянського метро (оцінка) | Пхеньян, КНДР | 100–120 | 1970–80-ті |
| 3 | Арсенальна | Київ, Україна | 105,5 | 1960 |
| 4 | Хунтуді | Чунцін, Китай | 94,5 | 2012/2017 |
| 5 | Адміралтейська | Санкт-Петербург, Росія | 86 | 2011 |
Дані зібрані з офіційних повідомлень метрополітенів та технічних звітів. Точна глибина пхеньянських станцій залишається державною таємницею, тому їх часто ставлять на друге місце з оцінкою. Китайська Хунтуді теж у Чунціні й має складну систему з десятками ескалаторів.
Інші відомі глибокі станції: Вашингтон-Парк у Портленді (США) — 79 метрів, Золоті Ворота в Києві — близько 96,5 метра, Парк Перемоги в Москві — близько 73–84 метри залежно від вимірювання.
Як будують станції на такій глибині і чому це складно
Глибоке закладення вимагає особливих технологій. Основні виклики — тиск ґрунту, підземні води, вентиляція, евакуація та зміна атмосферного тиску. У Чунціні гірська порода дала можливість копати вертикальні шахти. У Києві довелося працювати з глинами та пісками, тому застосовували заморожування.
Ескалатори на таких станціях — окрема інженерна історія. Вони мають бути довшими, потужнішими, з проміжними майданчиками. На «Арсенальній» два марші розділені проміжним вестибюлем. У Хун’яньцунь — багаторівнева система з рухомими доріжками.
Безпека теж критична. Глибокі станції часто проектували з урахуванням подвійного призначення — як транспортний вузол і як укриття. У Північній Кореї це особливо помітно: товсті герметичні двері, системи життєзабезпечення. У Києві під час війни метро стало надійним захистом для тисяч людей.
Спуск на найглибші станції світу може займати від п’яти до восьми хвилин — це довше, ніж поїздка між двома сусідніми станціями звичайного метро.
Що відчуває пасажир на такій глибині
Перший спуск на Хун’яньцунь або «Арсенальну» запам’ятовується надовго. Температура під землею стабільніша, ніж на поверхні. Влітку там прохолодніше, взимку тепліше. Повітря сухіше. Деякі люди відчувають легке закладення вух — організм адаптується до зміни тиску.
Освітлення, акустика, навіть запах — усе інше. На «Арсенальній» білі стіни, мармурові елементи, строгий дизайн 1960-х. У Чунціні — сучасні матеріали, великі простори, художні інсталяції. Обидві станції дають відчуття, що ти опинився в іншому вимірі.
Для киян «Арсенальна» — частина повсякденності. Хтось читає книгу під час п’ятихвилинного спуску, хтось слухає музику, хтось просто дивиться, як миготять вогні. Для гостей міста це обов’язковий пункт програми.
Майбутнє глибоких станцій
Технології не стоять на місці. Нові станції в Китаї, Бразилії, інших країнах продовжують бити рекорди глибини. У Сан-Паулу будують лінії з ділянками понад 60 метрів. У Європі через щільну забудову та історичну спадщину такі глибини рідкісні.
Інженери працюють над швидшими ескалаторами, ліфтами великої місткості, системами регулювання тиску. Безпека евакуації залишається пріоритетом. Глибокі станції — це не тільки транспорт, а й символ людської здатності долати природні перешкоди.
Київська «Арсенальна» вже не світова перша, але вона назавжди залишиться в історії як станція, яка понад шістдесят років була найглибшою на планеті. А Хун’яньцунь показує, наскільки далеко може зайти сучасна інженерія, коли природа ставить свої умови.
Глибина метро — це завжди компроміс між геологією, безпекою та зручністю. І кожна така станція розповідає історію міста, в якому її збудували.
