Що таке статини: механізм дії та роль у профілактиці серцево-судинних захворювань

Статини — це клас гіполіпідемічних препаратів, які вже понад три десятиліття залишаються основою профілактики та лікування атеросклеротичних серцево-судинних захворювань. Вони знижують рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у крові та суттєво зменшують ризик інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті.

Препарати діють безпосередньо в печінці, блокуючи ключовий фермент синтезу холестерину. Завдяки цьому зменшується утворення атеросклеротичних бляшок, стабілізуються вже наявні відкладення та покращується функція судинної стінки.

У сучасній клінічній практиці рішення про призначення статинів приймають не лише за рівнем холестерину, а насамперед за загальним серцево-судинним ризиком пацієнта. Це дозволяє максимально ефективно захищати тих, хто найбільше потребує терапії.

Історія відкриття та розвитку статинів

У 1970-х роках японський біохімік Акіра Ендо вперше виділив сполуку, здатну пригнічувати фермент ГМГ-КоА-редуктазу, з грибка Penicillium citrinum. Ця речовина, названа компактином, стала прообразом усього класу.

Пізніше в лабораторіях Merck науковці отримали ловастатин з Aspergillus terreus. 1 вересня 1987 року Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) схвалило ловастатин як перший препарат класу статинів.

З того часу з’явилися симвастатин, правастатин, флувастатин, аторвастатин, розувастатин та пітавастатин. Кожен наступний препарат відрізнявся силою дії, фармакокінетикою та профілем безпеки, що дозволило лікарям індивідуально підбирати терапію.

Механізм дії: як статини впливають на організм

Холестерин в організмі людини синтезується переважно в печінці через мевалонатний шлях. Центральну роль у цьому процесі відіграє фермент 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А-редуктаза (ГМГ-КоА-редуктаза). Вона перетворює ГМГ-КоА на мевалонову кислоту — попередник холестерину та інших ізопреноїдів.

Статини є конкурентними інгібіторами цього ферменту. Їхня молекула структурно подібна до ГМГ-КоА, тому препарат зв’язується з активним центром ферменту і блокує його роботу. У результаті в гепатоцитах знижується внутрішньоклітинний рівень холестерину.

Печінка відповідає збільшенням кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин. Ці рецептори активніше захоплюють ЛПНЩ («поганий» холестерин) з крові, що призводить до зниження його концентрації в плазмі на 20–60 % залежно від дози та конкретного препарату.

Окрім основного гіполіпідемічного ефекту, статини проявляють плейотропні властивості: зменшують запалення в судинній стінці, стабілізують фіброзну капсулу атеросклеротичної бляшки, покращують функцію ендотелію, знижують агрегацію тромбоцитів та рівень С-реактивного білка. Ці додаткові механізми значною мірою пояснюють клінічну ефективність препаратів навіть у пацієнтів з помірним зниженням ЛПНЩ.

Кожне зниження рівня ЛПНЩ на 1 ммоль/л (приблизно 39 мг/дл) супроводжується зменшенням ризику серйозних судинних подій — інфаркту, інсульту, потреби в реваскуляризації та серцево-судинної смерті — приблизно на 20–25 % протягом п’яти років терапії.

Класифікація та основні препарати

Статини поділяють за походженням (натуральні, напівсинтетичні, повністю синтетичні), за гідрофільністю (водорозчинні чи жиророзчинні) та за силою гіполіпідемічної дії. Найпотужнішими вважають розувастатин та аторвастатин у високих дозах.

Дані щодо інтенсивності та зниження ЛПНЩ базуються на рекомендаціях Американської кардіологічної асоціації 2026 року.

В Україні найбільшого поширення набули генеричні форми аторвастатину та розувастатину вітчизняного виробництва. Вони доступні за ціною та відповідають вимогам якості.

Показання до призначення статинів

Статини призначають у двох основних ситуаціях: для вторинної профілактики у пацієнтів з уже наявними атеросклеротичними захворюваннями та для первинної профілактики у осіб з високим або дуже високим розрахунковим ризиком.

До вторинної профілактики належать: перенесений інфаркт міокарда, стабільна або нестабільна стенокардія, атеросклероз коронарних артерій, підтверджений стентуванням чи шунтуванням, інсульт або транзиторна ішемічна атака, атеросклероз периферичних артерій, аневризма черевної аорти.

У первинній профілактиці статини рекомендують пацієнтам з цукровим діабетом, сімейною гіперхолестеринемією, хронічною хворобою нирок, дуже високим рівнем ЛПНЩ (понад 4,9 ммоль/л), а також особам, у яких загальний серцево-судинний ризик за шкалами SCORE2 або PREVENT перевищує певні порогові значення.

Сучасні європейські та американські рекомендації 2025–2026 років підкреслюють: рішення про початок терапії залежить не тільки від цифр холестерину, а від комплексної оцінки ризику та ефективності немедикаментозних заходів.

Ефективність терапії: що показують дослідження

Великі мета-аналізи Cholesterol Treatment Trialists’ Collaboration продемонстрували, що зниження ЛПНЩ на 1 ммоль/л зменшує ризик основних судинних подій на 21–25 % незалежно від вихідного рівня холестерину та наявності супутніх захворювань. Ефект проявляється вже протягом першого року і посилюється з часом.

У пацієнтів після гострого коронарного синдрому ранній початок високодозової терапії (аторвастатин 80 мг або розувастатин 20–40 мг) дозволяє досягти цільових рівнів ЛПНЩ нижче 1,4 ммоль/л (а в деяких випадках нижче 1,0 ммоль/л) і значно зменшити повторні події.

Статини також знижують загальну смертність, хоча цей ефект більш виражений у вторинній профілактиці. Плейотропні властивості препаратів додатково захищають судини навіть тоді, коли зниження ЛПНЩ помірне.

Побічні ефекти: факти та сучасні дані 2026 року

Статини загалом добре переносяться. Найчастіше обговорювані побічні ефекти — м’язові симптоми (біль, слабкість, судоми) та підвищення печінкових ферментів.

Згідно з великим мета-аналізом 2026 року, опублікованим у The Lancet, більшість побічних ефектів, зазначених в інструкціях до статинів, не мають підтвердженого причинно-наслідкового зв’язку з прийомом препаратів у сліпих рандомізованих дослідженнях.

Підтверджені ризики включають невелике підвищення ймовірності розвитку цукрового діабету 2 типу (відносне збільшення приблизно на 9–12 %, абсолютне — низьке, особливо у пацієнтів без вихідних факторів ризику) та транзиторне підвищення трансаміназ. Рабдоміоліз трапляється рідко — приблизно в 1 випадку на 10 000 пацієнтів на рік.

Важливо розуміти роль ефекту ноцебо: у відкритих дослідженнях скарги на м’язові симптоми реєструють значно частіше, ніж у сліпих, коли пацієнт не знає, чи отримує він препарат чи плацебо. Багато пацієнтів, які «не переносять» статини, успішно продовжують терапію після зміни препарату, зниження дози або тимчасової перерви з подальшим відновленням.

Практичні рекомендації щодо прийому та моніторингу

Терапію зазвичай починають з найменшої ефективної дози та титрують кожні 4–12 тижнів під контролем ліпідного профілю. Більшість статинів можна приймати в будь-який час доби, хоча симвастатин traditionally рекомендують увечері.

Перед початком лікування доцільно визначити рівень печінкових ферментів та креатинкінази (за наявності м’язових скарг). Подальший моніторинг проводять індивідуально — зазвичай через 4–12 тижнів після старту або зміни дози, а потім раз на 6–12 місяців.

Особливої уваги потребують пацієнти, які приймають препарати, що взаємодіють з системою цитохрому Р450 (аміодарон, верапаміл, дилтіазем, деякі антибіотики та протигрибкові засоби). У таких випадках перевагу віддають гідрофільним статинам (розувастатин, правастатин) або знижують дозу.

У разі непереносимості статинів сучасні рекомендації пропонують розглянути бемпедоєву кислоту, езетіміб або інгібітори PCSK9 як альтернативу чи доповнення.

Статини в Україні: доступність та особливості застосування

В Україні статини входять до національних протоколів лікування серцево-судинних захворювань та є широко доступними у формі якісних генериків. Препарати виробництва українських підприємств, зокрема компанії «Дарниця», забезпечують оптимальне співвідношення ціни та якості.

Лікарі в нашій країні орієнтуються на європейські рекомендації ESC/EAS з урахуванням локальних особливостей. Рішення про призначення завжди індивідуальне і враховує не лише цифри аналізів, а й загальний профіль ризику пацієнта, супутні захворювання та можливі лікарські взаємодії.

Важливо пам’ятати, що статини — це не «таблетки від холестерину на курс», а зазвичай довготривала, часто довічна терапія. Після відміни препарату рівень ЛПНЩ повертається до вихідних значень протягом кількох тижнів. Тому ключ до успіху — регулярний прийом, поєднання з дієтою, фізичною активністю, контролем ваги та артеріального тиску, а також відкриті розмови з лікарем про будь-які побоювання чи симптоми.

Сучасна доказова база 2025–2026 років підтверджує: для пацієнтів, яким дійсно показана терапія, користь статинів значно перевищує потенційні ризики. Правильно обраний препарат під наглядом спеціаліста стає надійним інструментом захисту серця та судин на багато років.