Корабели в путь щасливу проводжали „Бульбаша”

Уперше за багато останніх років на херсонському суднобудівному судноремонтному заводі ім. Комінтерну спущене на воду нове судно. Буксир, якому відведено роль кантувати у порту неповороткі великовантажні судна, комінтернівці звели разом із ТОВ „Херсонське суднобудівельне підприємство”, що орендує тут виробничі площі.

Бульбаш

«Віра!» – лунає команда з висоти баштової кабіни, і всі присутні затамовують подих, чи витримає? «Витримає» запевняють ті, хто більш компетентний у суднобудівній професії. Адже плавучий край «Бригадир Ковізо» розраховані на 150 тони вантажу, а новий буксир «тягне» на 115. Такий кран у Херсоні єдиний, і для сьогоднішньої знаменної події його «позичили» у морського порту. Тож занесена над буксиром велика металева рамка-траверза, яку, до речі, на підприємстві розробили, спорудили й випробували самотужки, на спеціальних м’яких «рушниках», аби не пошкодити зовнішній вигляд свіжопофарбоваиих бортів, піднімає судно над землею Робітники швидко відсовують тумби, на яких зводився буксир, і маляри вправно починають зачищати та наносити фарбу на місця, що досі залишалися недоступними.

На висхідних позиціях до урочистого моменту готується хрещена мати судна. «Дуже хвилююсь, – каже Яна Авдєєва, – адже від мене зараз залежить, як складеться подальша доля буксира, а може й усього підприємства”. Але хвилюється не лише жінка. Моряки – народ дуже забобонний: треба, щоб традиційна пляшка шампанського неод­мінно розбилася з першого разу!

«Бросок!», як сказав би спортивний коментатор, і під оплески присутніх борт судна вкривається бризками шумливого напою, а на синій стрічці з бантом зависає лише верхня частина пляшки з корком. Тепер корок, як реліквія, буде завжди зберігатися не судні. А поруч – фото хрещеної матері.

– Утім, – каже Яна, – хрещених матерів у буксира буде дві: дружина директора ТОВ «ХСП» в очікування пологів, і майбутня дівчинка (батьки вже дали ім’я – Марія).

Тримаючи буксир на своїх міцних тросах, «Бригадир Ковізо» повільно розвертає його, заносить над водою і опускає. Дійсно, зворушливий і хвилюючий момент. Дехто з ветеранів, котрих запросили на урочистості, змахує навіть сльозу, пригадавши , певно, ті часи, коли спуск судна був хай не буденною, але цілком очікуваною і закономірною подією. На таку знаменну мить окремі суднобудівники прийшли навіть сім’ями.

Чому «Бульбаш»? Напевне, тому, що у судна буде білоруський господар, – пояснює журналістам директор «ХСП» Микола Авдєєв. Увесь цей час він перебував у кабіні, поруч з кранівником. – Чи хвилювався? Звичайно, адже наше підприємство ще молоде, ми ремонтуємо теплоходи, яхти, а буксир-кантувальник – наше перше нове судно, і від цього залежать і рейтинг, і імідж підприємства. Спасибі керівництву й колективу заводу , з яким спільно виконали таке відповідальне замовлення.

– Партнери зводили корпус, а комінтернівцям випало займатися повністю гвинторульовим комплексом, іншими внутрішніми комунікаціями, – розповідає головний інженер заводу Василь Прудивус. – Наші фахівці повністю монтували усі трубопровідні системи. Звісно, до будівництва нових суден інші вимоги, ніж до тих, що ремонтуються. І тут варто зазначити, що й рівень підготовки фахівців вимагається значно вищий. І на виробництві таких людей не так уже й багато. Головне: на розгубити їх, а навпаки, згуртувати навколо досвідчених молодь, щоб вчилася: адже все одно усе йде того, що суднобудування набиратиме темпи.

Важко не погодитися з досвідченим корабелом Інша річ, що Україні, котра в основному будує флот для іноземного замовника, ще доводиться ходити в «попелюшках», виконуючи поки що чорнову роботу – зведення порожніх корпусів. Європа не хоче бруднити своє навколишнє середовище, залишаючи за собою оздоблювальні роботи.

Але ж сьогодні маленький буксир «Бульбаш», що понесе на собі ім’я, котре, певне, сприйматиметься дещо жартівливо – так білоруси називають себе: від слова бульба, тобто, картопля, котру у часи Столипінської реформи було вирішено вирощувати на землях Бєлої Русі, понесе й тепло рук та сердець херсонських корабелів.

Хай пам’ятають про це наші браття-слов’яни і, можливо, наповнивши келихи національної горілкою «Бульбашъ на бярозавых пупишках», свій перший тост на борту екіпаж буксиру підніме за співпрацю та відродження повнокомплектного українського суднобудування.

Алла Брусилова

Залишити відповідь