Як народжується човен, або історія будівництва маломірного судна для понтонної переправи

Все почалося з дзвінка по телефону від замовника, який просив допомогти йому з організацією переправи через річку. Для села, в яке можна дістатися тільки по воді. Місцевий фермер-підприємець організував переправу з підручних засобів. Виявилося, що це дві труби діаметром по 2 метри кожна. Довжина такого саморобного понтона – 12 метрів.

Дивимося на місці і з’ясовуємо, що понтон пересувається поперек річки по сталевому канату вручну. А замовнику дуже потрібно, щоб понтон мав механічний привід, здатний працювати цілодобово і, до того ж, вартість всього проекту не має перевищити його скромний бюджет.

Перебравши і обговоривши безліч варіантів зупинилися, на наш погляд, на самому надійному – створити окреме машинне відділення, якого, як ви розумієте, у понтона немає, де і розміститься дизель з редуктором, який, в свою чергу, буде приводити валопровід і гребний гвинт. Відразу ж виникає питання: як же зробити так, щоб з осадкою 700 мм можна було розмістити гвинт хоча б 500 мм в діаметрі і, бажано, без будь-якого нахилу до горизонту, а також забезпечити, щоб цей пропульсивний комплекс однаково ефективно працював як в одному, так і в іншому напрямку, оскільки суть роботи понтона човникова – п’ять хвилин в одну сторону, п’ять в іншу?

Рішення було не очевидним, але з часом переважило всі можливі варіанти. Вибір припав на схему підрулючого пристрою. Саме підрулюючий пристрій працює реверсивно з однаковою ефективністю без необхідності повороту на 180 градусів.

В результаті човен вийшов доволі цікавим – це симетричний катер критого типу з осадкою не більше 600 мм з криголамними краями (для можливої роботи в льодовій обстановці, переправа не тільки цілодобова, а й всесезонна) і з пропульсивним комплексом у вигляді підрулючого пристрою – “чобіт” з двома гвинтами в насадці і з органами управління механізмів, які виведені на головну палубу понтона, тобто поза корпус судна.

Як відомо, продавати легше і більш рентабельно те, що у покупця в голові, те, що він сам придумав і хоче реалізувати. Такий випадок ми називаємо ідеальна продаж. Ціна на цей вид товару більше складається з купівельної спроможності клієнта, ніж з реальних витрат на виробництво. В даному проекті ми зіткнулися з чимось особливим, що не можна скачати з інтернету і сказати: – Ось, те, що я хочу! Тобто в нашому випадку склався зовсім протилежний випадок, коли нам довелося взяти за руку покупця і провести його доріжками нашого досвіду і уявлень про суднобудування. В такому випадку покупцю складніше довіряти продавцю і, як наслідок, виникає підвищена увага до відомості і постійне питання: «А це буде працювати? Мені важливо щоб це працювало!».

В результаті нашого спільної із замовником творчості, непростих компромісів, нестандартних інженерних рішень і багатого досвіду суднобудівників ТОВ «Херсонське суднобудівельне підприємство» і народилося цікаве і незвичайне маломірне судно, яке ви можете бачити на фото.
Далі, звичайно, будуть ходові випробування, а також польові тести безпосередньо на переправі, про які ми вам розповімо в наступних статтях. Слідкуйте за нашими публікаціями.

Микола Авдєєв, керівник виробництва Херсонського суднобудівельного підприємства.

Залишити відповідь